Але, будьте обачні, шановні панове та пані! Маю для вас якусь свою історію, що заставить вас жахнутися, відшукати мене і почати обзивати дурнем. Але, безумовно, я повідомлю її. Може, комусь цікаво буде, споглядаючи на мої закладки та мою життєву ситуацію. Давайте почнемо.
Завдяки одному дому з грошима, я здобула чек за свою роботу. І хоча багато віддавала на ці закладки, я все ж певна, що варто було. Стимул який, їй-богу, це було щось. Так, я знаю, це не найрозумніший варіант, але що ж робити в таких ситуаціях, коли з'являється такий сильний імпульс? Накатитися було щось неймовірне, непередбачуване та неймовірно захоплююче.
Отже, з прямої руки мені дали номерок того самого "джантика", який мав мені доставити цей стимулюючий товар. Через кілька годин відчуття негативу та тривоги поступово змінилися на вже знайоме мені відчуття ейфорії та привороту. Для мене це було як наркотичне засіб до щастя, який відкрив мені двері в інший світ, де проблеми зникали.
З чорного ринку я дізналася про дивовижний гідропон, що мав налаштувати мене на хвилювання. Така комбінація з кокаїном може привести до дивовижних наслідків, і я була готова до цього. Ще знаю, що не можна любити закладки занадто сильно, адже залежність може зруйнувати тебе. Один раз може бути саме тим, що тобі потрібно, але з часом треба буде зупинитися, щоб не втратити себе повністю.
Потім я зустріла парубка, який казав, що може мені здати дуплити. Німецьке слово, яким вони називають приманки. Я погодилася, адже чому б ні? Страшно було, але одночасно це було і цікаво. Він нашвидкоруч вийшов і через деякий час повернувся зі спійманим товаром. Це було відчуття справжньої перемоги, почуття надії на краще, але і пізнання небезпеки нової сторони життя.
Знакомий порекомендував мені їхати на море відпочити в палатках. "Якщо накачаний та пройнятий стимулюючими речовинами можеш насолодитися моментом, тоді відпочинок у палатках на березі моря - просто неймовірний. Ти маєш спробувати це минулого літа," - він говорив.
А я згодилася. Морський бриз, зорі на небі, затишні палатки та відсутність буденних клопотів - все це стало реальністю для мене. Я відчувала себе позбавленою проблем, пустощів та болію. Відчуття ейфорії, яке мене охопило, було настільки міцним, що я навіть забула про своє минуле.
Що є ще неймовірнішим, гідропон та кокаїн робили мене відкритою для нових знайомств. У цих молодих людей теж була своя історія, свої цілі та своє спілкування. Ми почали обговорювати про наші закладки, про те, які вони можуть бути стимулюючі для нас. Були моменти, коли ми чули один одного, розуміли і підтримували. Таке спілкування було неймовірно важливим для мене.
Я знаю, що це був не найкращий шлях, але життя передається пульсуючими емоціями. Кожен із нас мириться з власними відомостями та діями, і я була готова приймати його насолоди. Хоча добре я все ж розуміла, що воно може бути шкідливим та небезпечним.
Але хай це буде попередженням для вас, друзі! Не занурюйтесь у світ наркотиків, не впускайте своє життя в небезпеку. Краще використовувати свої стимули для досягнення великих речей, для відкриття нових горизонтів. Втім, кожен має вибрати свій шлях.
Отже, моє подорожжя в море було короткотривалим, але неймовірно яскравим. Я багато чого зрозуміла в цьому шаленому всесвіті наркотиків та стимулів. Та, можливо, тепер моє внутрішнє світло загасне без вживання, але пам’ять про те, що було, залишиться.
Начну сразу с того, что наркоманство — это дурной путь, который не стоит выбирать.
Был холодный зимний день. Снег покрывал все вокруг, а я сидел в своей комнате, размышляя о том, как побыстрее сделать "закладки". Деньги были в наличии, и в голове уже рисовались прекрасные картинки, которые обещал мне этот порок.
Лучше сразу скажу, что я уже несколько месяцев жил в этом мире. Барбы, маконга, амфик, опийчик — все это уже стали частью моего ежедневного ритуала.
Однако, в этот день я решил совершить нечто новое и более экстремальное. Мне пришла мысль насладиться эйфорией наркотиков, верхом на роликах по снежным дорогам, поющим от моих ощущений.
Какая глупость была у меня в голове! Но, увы, сила привычки была сильнее благоразумия. И я нашел себе поставщика на эту нездравую идею.
Продавец предложил мне кокаин, который мог подарить легкость и ощущение непобедимости. Я купил его, без лишних разговоров. Мне было все равно на последствия, важно было испытать новое ощущение, даже если оно последнее в моей жизни.
Я вернулся домой и заклеил двери на все замки, чтобы никто не мог помешать моему эксперименту. Я разложил кокаин на столе, подготовил шприц, чтобы вживить в себя эту смертельную дозу.
Мне помогает уже опыт введения различных веществ, и введение кокаина прошло практически безболезненно. Я почувствовал, как наступает настоящая волна удовольствия.
Мой мозг разрывался на кусочки, и я был счастлив. Я чувствовал себя богом, который может все.
На роликах я вышел на улицу и почувствовал, как зима обнимает меня своими ласковыми руками. Белоснежный покров сиял на солнце, и я стартовал, двигаясь все быстрее и быстрее.
Снежные дороги оставляли за мной следы от инъекций. Каждая метка на снегу была похожа на мою историю: краткую и беспощадную.
Я катался по горам и долам, наслаждаясь каждой секундой этой опасной игры. Я чувствовал себя свободным от всего, что обычно связывало меня с реальностью.
Пролетели часы, а я был все еще на взводе, под влиянием кокаина и своих собственных фантазий.
Однако, по мере того как наступала ночь, я стал ощущать, как наркотик пора прекращать свое действие. Я чувствовал, как силы покидают меня, оставляя только глубокую усталость и безразличие. Я возвращался домой, пытаясь прийти в себя от этого безумия.
Это был мой последний опыт с наркотиками. Я понял, что это опасный путь, который мне не подходит. Я осознал, что настоящая свобода и наслаждение не заключаются в одном извращенном веществе.
Любое путешествие через собственное сознание лучше начинать с искры любопытства, а не с огня наркотиков.
Теги: |
Нахимовский проспект |
Кокаин |
Ролики |
Зима |
Наркотики |